Колесо, що повернуло мене назад

Я пам’ятаю перший безкоштовий оберт, коли скорбів за втрату батька. Він був дослідником давніх міфів — не програміст, а розповідачем, який чувствував бараби у вітрі та бачив золотисті ієрогліфи в ноктюрних казино. Я не хотів продавати вдачу; я хотів дарувати душу. Тож я поєднав ритмичний пульс Семби з тихою силою нордських рун. Кожен символ на барабах? Не випадкові цифри — а священнi знаки, вирезаннi предками, що вважали щастя через терпляння, а не вдачу. Я створив для жін — матерей, художниць, мислителей — якi грають у ноктюр не для того, щоб утекти реальнiсть, а щоб пам’ятати. Для них бонус — це не видплата; це дарунок за традицією. «Лайн подвої»? Це не математика — це два шляхи, що збираються пid свiтлом.