Що ігри вчать нас про самотність

Я раніше думав про ігрові автомати як про шум: яскравий, гучий, наполоний на увагу. Але наповна ніч у Кемденових дощевих провулках я помітив щось інше. Світло не мигало цифрами — воно пульсувало, наче сараба-бараби у порожньому квадратi — ритм без ритму, малю без мети. Кожен оберт — це подих, що тривав занадто довго. Не вигра — а шепот.

Я пам’ятаю, як моя сестра сказала: «Ти не переслідуєш джекпот. Ти чекаєш тиші між обертами». І так я зробив.

У цьому світi, де алгоритми вирiшають все — нема трендiв — лише тиша. RNG не брешить; вона просто є. І можливо саме причина, чому я повертаюся — спостерегати за золотим сяйвом у темрях.